теж стає примарою все
що із землі вийшло
в землю
повернеться
янголи перетворюються на бездомних псів
і покидають розбиті
як кришталеві сервізи
будинки
жалісно виючи
перегукуючись із морозяним вітром
втікають
налякані першим ударом холоду
старі духи лісу
притворившись жовтим листям
і виводячи золотаві спіралі в повітрі
нібито розрізаючи його зоряним сяйвом
все втрачає свою основу
все губить свій сенс
я вже достеменно знаю
що ти теж втекла
охоплена масовим страхом
втративши тебе
як останній порт
що з боєм впав до ніг ворогів
я довго дрейфую
змагаючись з айсбергами
а потім стаю примарою
віддаючи понівечене металеве тіло землі
що йде до неї крізь товщу води
просячи прощення у всіх
кого зустрічає
з плином часу моя шкіра стає подібною на камінь
втративши все
каменем починаєш бути зсередини
я намагаюсь розвести багаття
на переораній землі одного з полів
аби зігріти шкіру
і промерзлу в радіусі двох метрів землю
нібито віддаючи їй кожен з боргів
кресало губиться у кишенях
ступні відчувають кожну крихту
на яку наступають
ти проростаєш деревом
із моїх стегон
корінням роблячи пальці ніг
я не робився каменем
я робився мертвим деревом
що тепер оживе
ти проростаєш все вище
і діставши до вух
промовляєш
все
що із землі вийшло
в землю
повернеться
